Гологори

Мандруючи Золочівщиною на схід від Львова, серед лісів та пагорбів, можна добратись і до колишнього містечка Дукля, нині - село Гологори, що розкинулось на берегах річки Золота Липа, яка бере початок недалеко від села є притокою Дністра та впадає в Чорне море. Історія цього поселення дуже давня.

Археологічні дослідження проведені в 60-их роках ХХ століття виявили поселення висоцької, липецької та черняхівської культур давньоруського часу ХІ-ХІІІ століття.

На одній із найбільших височин села красується давній храм Св. Юра і цвинтар, що оточені трьома валами. Вали свідчать про те, що саме тут знаходився важливий оборонно-фортефікаційний пункт. Літопис 1231 року згадує, що саме на цих пагорбах знаходилась укріплена садиба боярина на ім'я - "Клим'ята". Про це свідчать і розкопки, які провели в 1986-1987 роках науковці Львівського науково-дослідницького інституту суспільних наук. До наших днів збереглися вали-насипи: внутрішній вал охороняв "дитинець", другий - фортецю, а третій – житлово-господарську частину. Ці споруди засвідчують, що саме на цих землях була, недоступна ворогам, фортеця. На пагорбі знаходився важливий спостережний пункт, що відкривав виднокіл на всі чотири сторони, а рови і вали надійно захищали від ворогів підступи до міста. За народними переказами, у часи татаро-монгольських нападів, на цьому місці стояла сигнальна вишка.

Дукля – Гологори – одне із найдавніших поселень Галичини. Перша згадка про "Княжі Голі гори" і "Рожене поле" згадується в літописі в 1099 році. Року 1132 місто Гологори згадано в літописах і хроніках. Належало воно до Звенигородського князівства, а 1140 року Звенигородський князь Володимир приєднав місто до Галицького князівства. Інший літопис розповідає, що року 1144 на Великому полі поблизу Гологір, відбулася битва Київського князя Всеволода з Володимиром Володаровичем.

Інтенсивного розвитку Гологори досягли в ХV ст. Поселення Дукля стало важливим торговим центром, через який проходили торгові шляхи, один з них з'єднував Галицько-Волинське князівство з великими торговими містами Чорноморського побережжя.

Року 1469 Гологори одержали Магдебурзьке право.

Вигідне географічне розташування, розвиток торгівлі сприяло тому, що місто швидко і успішно зростало та розбудовувалось. Зводились храми, житлові і адміністративні будинки, будувались заїжджі двори, десятки крамниць... одночас зростало і населення...

Утім справжнім лихом для міста і всіє округи були часті турецько-татарські набіги. Місто зазнавало руйнувань і спустошення. Горіли навколишні села, золоті хлібні поля. Року 1498 турки, вкотре, обложили замок. Зазнаючи поневолень і гніту з боку ординців, населення Дуклі, мужньо і героїчно, ставало на свій захист. В цьому велику роль відіграли: відвага і героїзм населення та недоступність замкових фортифікаційих споруд. Чергова турецька навала відступила, задовільнившись руйнуванням околиць міста.

За переказами, в цьому бою, загинув турецький воєначальник, улюблений ханський син. Жителі Гологір захоронили прах воєводи на гірській вершині навпроти замку. Там же, на відзнаку перемоги у боротьбі з татарською навалою вдячні жителі міста спорудили пам'ятний знак. Нині при в'їзді в Гологори з лівого боку на високому пагорбі стоїть п'ятиметрова стовп-колона, що носить в народі назву "Марко" і нагадує поколінням про трагічну сторінку глибокої, сивої давнини.

Пам'ятний знак на честь перемоги у боротьбі з татарською навалою на окраєні с.Гологір

Окрасою міста був оборонний замок з вежами, збу¬дований у XV ст, що мав чотирикутну форму. Замок оточували вали і рів з водою. До нього можна було увійти лише через підйомний міст. Замок мав ще і таємний вихід у лісі біля с.Гологірки.

Гологори. Фото руїни замку кінця ХІХ ст.

Гологірський замок. Проект реконструкції

Гологірський замок - один з найдавніших на Галичині. Спочатку належав родові Гологірських, а згодом - Стаженським. У XVI-XVII столітті Гологірський замок зупиняв набіги ворогів, що чорною хмарою насувалась на Львів. В роки Визвольної війни українського народу під стінами цього замку Богдан Хмельницький зі своїм військом здобув переможний бій, а року 1672 впродовж шести днів замок стримав наступ на Львів, а згодом турецьке військо відступило... Року 1792 власники Стаженські продали Гологірські маєтності разом із замком отцям домініканам із Підкаменя.

Замок з двома брамами зображений на гербі Гологір. Руїни замку простояли до 1939 р. Його залишки ще можна побачити в північно-східній частині села.

На початку XX ст. у містечку був костел та два храми. Сьогодні залишились лише храми Св. Юрія і Пресвятої Трійці.

Іконостас храму Пресвятої Трійці в с.Гологорах

У 1905-1936 рр. у Гологорах проживав і працював композитор Ярослав Лопатинський, якого жителі села ще пам'ятають. Могила композитора розташована біля храму Св. Дмитрія у селі Гологірки.

Храм Св. Дмитрія в с.Гологірки

Храм Св. Параскеви у с.Зашків

Статус міста Гологори зберегли до 1939 р. Сучасні Го¬логори - це одне з великих сіл Золочівського району.

Вид на Лису гору

Проїжджаючи трасою в Гологори ліворуч погляд сягає Лисої Гори, що є природним заповідником висота, якої над рівнем моря - 420 м. її західні та північні схили - круті, південні та східні - пологі. Лиса Гора покрита лучно-степовою рослинністю, трапляються рідкісні види гірської рослинності: скабіоза блискуча, в Європі росте лише в Піренеях, Альпах і Карпатах; козилець гірський. Виявлено відкасник будяколистий - одну з найрідкісніших рослин української флори, давній релікт і ендем, а також - сон-траву, підсніжник білий, горицвіт, котячі лапки, що занесені до Червоної книги.

Стефанія Швець,
секретар оргкомітету фестивалю