Ушня

Ушня - село на Золочівщині, що мальовниче розкинулось в долині на правому березі річки Західний Буг, за 12 км від Золочева. Село оточують родючі поля, далі на пагорбах зеленіють хвойні та мішані ліси, де ростуть різноманітні породи дерев, хвойні дерева: сосна, смерека, ялина; листяні: бук, граб, дуб, клен, вільха, осика, береза. Підлісок формують горобина, терен, шипшина, калина, ліщина. Серед кущів найпоширеніші - малина, ожина, чорниця. Ранньою весною ліси наповнюють пахощі анемони дібровної, медунки, підсніжника, купини пахучої, барвінку, а згодом конвалії, фіалки. У навколишніх лісах фауну представляють: білка, заєць, лисиця, кабан, козуля. Є багато видів лісових і степових птахів, а також деякі плазуни та земноводні.

Клімат помірно-континентальний. Сніговий покрив нестійкий, часті відлиги, зима тепла, м'яка. Весна настає з запізненням, дуже мінлива. Літо помірно-тепле. Можливі посухи. Осінь дощова, закінчується снігопадами і морозами.

Чарівна природа Ушні - село з трьох сторін оточують гори, вкриті лісами: Свята гора, з якої б'є чисте джерело, гора Сторожиха, назва якої говорить сама за себе, овіяна легендами гора Городисько, а трохи дальше Маркіянова Біла гора, звідки віє поезією співучого українського народу. Гори еліптичної форми, що входять в ланцюг Вороняків, який перетинає голубою стрічкою, річка Західний Буг.

Перша згадка про село Ушня сягає в глибину століть. Про походження назви села ходить багато легенд. Одна з них розповідає, про те, що колись на цій території кріпакам за провину відрізали вуха. Вважають, що від цього і пішла назва села Ушня.

Інша версія розповідає, що назва Ушні походить від її засновниці - графині Ушинської, котра не кривдила людей і робила все можливе, щоб населення зростало. Ушинська була дуже багата і побудувала великий замок. Навколо замку одна біля одної виростали хати селян і ремісників, котрі обслуговували її маєток, а згодом виникло невеличке поселення. Після смерті графині поселення назвали Ушня. До сьогодні збереглися руїни від фундаменту великого маєтку, який знаходився на території школи і дерев'яного храму ХVІІ ст. Введення в храм Пресвятої Богородиці, який був зруйнований в роки І-ої Світової війни.

Ходять легенди і про гору Сторожиху. Ще в сиву давнину, коли на українську землю нападали турки і татари, на горі був збудований сторожовий пункт «сторожівна». Молоді люди слідкували за перебіами варварів і вчасно попереджали село про небезпеку. З того часу так і залишилась назва гори - "Сторожиха", яка і до нині "стереже" навколишні села.

Село здавна належало власникам Сасова. В селі були розвинені різні ремесла: ковальство, шевство, ткацтво і особливо гончарство. Мешканці села також вивозили на продаж мед, ліс, рибу. Працював у селі млин, де мололи борошно, гречку, пшоно. Також за селом на річці Західний Буг працював великий водяний млин. В селі була своя олійня, там виробляли олію з соняшника, ріпаку, маку. На краю села стояла кузня.

Року 1904 в Ушні на місці дерев'яного було побудовано кам'яний храм та дзвіницю.

Храм Введення в храм Пресвятої Богородиці

До другої світової війни місцеві активісти заснували читальню «Просвіта».

На світанку 1941р. німецькі війська розпочали наступ на західні кордони України. Військові операції не оминула і Ушню. У лісах під селом діяв партизанський загін на чолі з військовим командиром П. Кундіусом. У 1944р. в небі над селом Ушня відбувся штурмовий бій льотчиків під командуванням старшого лейтенанта Чепалюка .

Старожили добре паятають ці трагічні сторінки свого села. Саме в цей час вони були активними учасниками руху опору ОУН-УПА.

Окрасою села є Ушнянська основна неповна школа, якій скоро виповниться 60 років. Село газифіковане, побудовано ряд нових добротних будинків.

Окраїна села, яку огортає річка Західний Буг

Стефанія Швець,
секретар оргкомітету фестивалю